стихи про котиков

[avva]

Два стиха с двух разных сторон. Про котиков. Ну я несколько передергиваю, первый про котика только в самом конце, но получше совместить у меня не получилось, извините.

1. Анна Долгарева

Зима обняла; через белое проступая,
Маячит призрак разбомбленного сарая.
Рябина обледенела, синицы на ветках.
Новые две могилы - тоже разведка.

Тлеющая сигарета, яблоко да печенье.
Дверца в оградке скрипит, как качели.
Белая тишина, ни памяти, ни печали.
Помнишь, как мама с папой тебя на руках качали?

Всё ты, конечно, помнишь; ещё покурим,
Мы - не живые, не мёртвые - нынче дежурим.
Ты под землёй, я сверху, но ты не бойся:
Вне жизни и смерти мы одного свойства.

Так что прорвёмся: по разные стороны Стикса
Взявшись за руки - в просторах белее гипса
Мы отдежурим: чего мы ещё не видели.
Я обещала котёнка твоим родителям.

21 ноября 2022

2. Сергій Татчин
НАВІТЬ

навіть штатний кіт батальйонної групи,
культивуючи вищість арійської раси,
заперчує, що я‌ став жорстоким і грубим
з-за орків і підарасів.

він спростовує ницість і смертність світу –
торохкотінням, мурчанням, чесанням пуза,
спогляданням донецького напрямку – звідти
скоро з'явиться муза.

у взводі забезпечення і вогневої підтримки
українізований котисько жирує й квітне.
а в мене – навіть вірша. навіть рими. і навіть римки!
і – віршика, відповідно.

щоб оспівати смертне і уславити мімішне
в одвічній битві з пушкіністами і толстоєвськими.
нявчи мене, коте-брате, залишатися ніжним,
тим паче – що є‌ з ким!

тож вигинайся і трися, допоки літо в'яне
перестояним квітом в окремо взятому бійцеві...
Донеччина-Вінниця – ні живим, ні п'яним
вийти б на кінцевій!

іти собі через місто, передчувати дотики,
дуріти від незахищеності людської навали.
знати, що ти розплачешся... – я привіз тобі котика,
ми з ним воювали.

10 серпня 22, Селидове